Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CXXI

З пляцоўкі Вікікрыніцы
CXX. Въ лѣсѣ въ темномъ у Выслицы CXXI. По садоньку похожала
Беларуская народная песьня

1866 год
CXXII. У садочку вышня

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




Приносимъ полную благодарность почтенному собирателю И. А. Котовичу за тѣ сорокъ семь пѣсенъ, которыя печатаются ниже. Нумера: CXXX, CXXXIII, СХХХII, CXL, CLI и CLIII составляютъ болѣе или менѣе полные и разнообразные варіанты къ нумерамъ: LXXVI, XXV, СІІ, LV, LXXI и LXXXIV. Особенно ярко выступаетъ весь гнетъ панщины въ нумерахъ: CXXIII, CXXV и CXXVI; въ CXXV-мъ народъ между прочимъ говоритъ: „дожидаемъ воскреснаго дня, какъ самого Бога“; но не тутъ-то было: звонъ экономскаго колокольчика заглушаетъ благовѣстъ въ православномъ храмѣ, зоветъ быдло наработу. Въ СХХІІІ-мъ уже слышно раздраженіе крестьянъ на скотское обращеніе съ ними пановъ. Въ то время, когда мужья и братья на работѣ, женъ ихъ и дочерей посѣщаютъ паны, или посылаютъ за ними прислугу, одѣваютъ въ кунтуши и другія панскія ризы и везутъ „до дому.“ Объ этой чертѣ свидѣтельствуетъ СХХІ-ый нумеръ. Изъ остальныхъ пѣсенъ особенно хороши колядки, зажнивки и одна „вербная.“ Что касается послѣдней, CLXVII-ой, пѣсни, то она, помимо языческихъ религіозныхъ чертъ, содержитъ въ себѣ напоминаніе о древнемъ сватебномъ обрядѣ, о которомъ упоминаетъ Несторъ, именно — о розуваніи.

П. А.

CXXI.

(Гродненской г. Кобринскаго у., м. Бездзѣже.)

По садоньку похожала,
Сама сэбэ розважала[1]:
— Ныма того, що кохала,
Ныма, ныма, да й ны будэ,
Разрадылы вражьи людэ,
Разрадылы — разсудылы,
Щобъ мы у парі ны ходылы.
Ты пуйдэшь у дорогу,
Я безъ тэбэ жыты нэ могу!
Ой пойду я коло моря,
Ажъ на морі рыбка грае,
Кожна собі пару мае.
Я жъ молода зъ Божьеи кары,
Ны давъ же мні Господь пары.
Ой пойду я у чистэ поле,
Въ чистумъ полі мылый орэ,
Чужа мыла волы гонить,
Вунъ до мэнэ не говорыть.
Гонытъ волы, погоняе
И мні жалю задае.
Ой пойду я на грудочокъ[2],
Погляжу я на ставочокъ[3],
На ставочку ростэ мята,
Тамъ плывають каченята[4].
Одно другэ погоняе,
Кожнэ собі пару мае,
Яжъ молода зъ Божьей кары.
Не давъ же мні Господь пары,
Аны пары, ны парэньки,
Аны счасця, ны долэньки,
У городы вэрба росла.
— Ны журыся, дівко красна!
Будэшь міты чоловіка,
Будэ журбы и клопоту,
Будэ быты въ охвоту,
Будэ быты нагайкою,
Называты хозяйкою.
Будэ быты и караты,
А запрюгши и ораты,
Будэ быты и учиты,
А запрюгши волочиты.

(Записалъ ученикъ Кобринскаго духовнаго училища Ип. Кадлубовскій.)



  1. разсуждала.
  2. возвышенное мѣсто, холмикъ.
  3. прудокъ, озерцо.
  4. утята.