Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CLXVII

З пляцоўкі Вікікрыніцы
CLXVI. Ны я бью — вэрба бье CLXVII. Ой чьи гэто коны
Беларуская народная песьня

1866 год
CLXVIII. Туманъ, туманъ по долыні

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




CLXVII.

(Гродненской г., Кобринскаго у.)

— Ой чьи гэто коны?
— Тогожъ тогожъ козаченька.
Що мы у трохъ любылы.
Одна любыла,
To й кошулъку шила,
До шлюбоньку стала.
Ой Боже, муй Боже,
Що муй мылый робытъ?
Що вінъ що вэчуръ,
До гинпгей ходыть?
Кладовыцця спаты
Попэрокъ кроваты,
До стэны очима,
До мэнэ плечима.
— Обэрнысь, мылый,
Я тэбэ розую,
Твое білэ личко,
Сімъ рааъ поцілую!
— Отступыся, гідка,
Отступыся, бридка!
Есць у мэнэ ліпшая за тэбэ:
Есцъ у мэнэ, що мэнэ розуе,
Мое білэ личко сто разъ поцілуе.
— Есць у тэбэ, мылый, двацять штыры,
Алэ я найстарша надъ іимы всимы,
— Ой дэжъ ты, мыла,
Старшенства достала?
— Якъ у чистумъ полі церковка стояла,
Тамъ я молодая Богу присягала.
Присягала Богу и Святому Спасу,
И тобі, свынопасу.
Присягала Богу и Святому Мыколы,
Щобъ ты мэнэ, дурню, ны кидавъ ныколы.
Присягала Богу и Святому Юрью,
И тобі, дурню,
Присягала Богу и Святому Ивану,
За тобою, гицлю[1], достала до гану[2].

(Записалъ Новицкій.)



  1. прохвостъ, мерзавецъ.
  2. безславіе, позоръ.