Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/LXXI

З пляцоўкі Вікікрыніцы
LXX. На дворі вэрба, пудъ вэрбою лужа LXXI. Чого, річко, тыхо стоишъ
Беларуская народная песьня

1866 год
LXXII. Ой я поля нэ орала

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




LXXI.

(Тамъ же.)

— Чого, річко, тыхо стоишъ,
Чы рыба змулыла[1]?
— Мэнэ рыба нэ мулыла,
Сама тыхо стою.
— Чого, дывчя, смутна ходышъ,
Чы маты сварыла[2].
Мэнэ маты нэ сварыла,
Самы слезы льются,
Одъ мылого післувъ нэма,
Одъ нэлюба шлются.
За річкою за быстрэю
Козакъ сіно косыть,
Ой за другэю річэнькою
Дывчя Бога просыть:
— Ой сэбъ сіио тутъ посіло,
Коса зогнулася,
Ой сэбъ мого мылэнького
Сыла вернулася.
Ой любыло дівчыпоньку
А тры кавалиры,
Ой ще вчора изъ-вэчора
И къ нюй прыходылы:
Одынъ сыдыть за столыкомъ
Лысты пышэ,
Другый сыдытъ въ окенэчка
Талярамы сыплэ,
Трэтій ходыть молодэнькый
Коло еи хаты.
— Ой нэ ходы, кавалиру,
Коло меи хаты,
Нэ потопчы чоботамы
Мэи руткы мяткы.
— Нэ возьму тэбэ, дівчинонько,
Що я тэбэ хочу
Твою рутку-мятку
Чоботамы стопчу.
Ой ты еи нэ садыла
И нэ полывала
Ой щобъ же ты нэ дождала
Сэбъ ужаловала.

(Записалъ тотъ же.)



  1. задержать, затереть.
  2. бранила.