Старонка:Купала Жалейка 1908.pdf/113

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка была вычытаная

Идзиж и прыстройся прыгожа,
Каб не адряклися сваты.
Ўпадоба быць мусе нязмення,
Каб з дому бардзей паляцець,
Бо дома…. и дома ня меняй,
Як замужам, мусиш цярпець.
Званки ўжо звеняць на дарозе,
Вот госци пад брамай крывой,
Идуць, вот ужо на парозе…
Ты плачэш?!.. Чаго? Бог с табой!
Дзяўчынка, ци я цябе песняй
Разжалиў панурай сваей,
Што гэтакъ лиюцца балесна
Слязинки с прыгожых вачей?
Кинь плакаць и смейся! хай плачэ,
Хто песню нядоли запеў,
Хто прышласци светла не бачэ,
Хто змалку дзйон шчасця ня меў.
Жалобных ня слухай ты шумаў,
У силы свае цвйорда вер,
И лепшую долю прыдумай,
Як гэта, што маеш цяпер.

|}



Маладый на вяселли.

Ужо звязали руки вам
Прад алтаро́м на веки,
„Сама“—ўжо жонка, мужам „сам“,
Ня треба вам апеки.
Каб хлопец, маци кине ўчыць,
К „самой“ не падсукаўся;