Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/XXIX

З пляцоўкі Вікікрыніцы
XXVIII. Ой лэтілы голубы XXIX. Ой зажурывся ясный соколонько
Беларуская народная песьня

1866 год
XXX. Повій, повій тыхый вітеръ

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




XXIX.

(Тамъ же.)

Ой зажурывся ясный соколонько,
Що нидэ[1] сісты,
Гныздэчка извыты.
— Ой! сяду я, сяду
Въ верху на ялыны[2],
Изовью гныздэчко
Хочъ изъ травяныны,
Роспущу дытонькы
По всюй украіны.
Ой! а самъ полэну[3]
Полэ чэрезъ полэ,
На сынее морэ.
А въ чистому полю
Макы зацвытаютъ,
На сынему моры
Пташэнькы лэтаютъ;
На бытуй дорозы
Рэкрутэ ступаютъ.
Ой выйшла маты
Сына познаваты,
И стала вона
Въ сінёхъ[4] на порозы.
Познала сына
Въ четвертумъ обозы.
Вэрнысь, сыноньку,
Змыю головоньку.
Ой! измый матко,
Собі нэ мні,
Вжэ мні судылося
Наістыся зэмли.

(Записалъ тотъ же.)



  1. негдѣ.
  2. елина.
  3. полечу.
  4. въ сѣняхъ.