Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CXIII

З пляцоўкі Вікікрыніцы
CXII. Ой знаю я, муой миленькій, знаю CXIII. Ой ужежъ бо я одъѣжджаю
Беларуская народная песьня

1866 год
CXIV. Погнау конюшій коники

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




CXIII.

(Тамъ же.)

Ой ужежъ бо я одъѣжджаю,
Я ужежъ бо поѣду,
А хто-жъ будзе походжаци,
По моёму слѣду.
Есть же у мене хлопецъ ладный,
Я іого любила,
Ой вуонъ будзе походжаци,
Да й куды я ходзила.
Есть же у цебе дзвѣ капѣйки
A у мене два гроши,
Поѣдземо звѣнчаемсе,
Мы обое хороши.
Есть же у мене куонь вороный
Стоитъ вуонъ осѣдланый.
Поѣдземо звѣнчаемсе
Ha той букъ Дунаю.
Заѣхали до церкуоки,
Попа у дома нѣту,
Бѣдна муоя головонька,
Завязаный муой свѣту!
Ведутъ мене до церкуоки,
Мои нуоженьки не гнуцца,
Бѣдна муоя головонька,
Сами слёзоньки льюцца.
Ой вырву я зъ рожи квѣтку
А зъ берозоньки пучье:
Не вѣрь, дзѣука, кавалеру,
Што вуонъ каже — озьму це.
Вуонъ зъ тобою пье-гуляе,
Вуонъ съ тобою жартуе:
Ой вуонъ твого дзѣвоцкого
Розумоньку пробуе.

(Записалъ тотъ же.)