Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CXII

З пляцоўкі Вікікрыніцы
CXI. Ой дай Буоже недзѣльки дуождаци CXII. Ой знаю я, муой миленькій, знаю
Беларуская народная песьня

1866 год
CXIII. Ой ужежъ бо я одъѣжджаю

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




CXII.

(Тамъ же.)

— Ой знаю я, муой миленькій, знаю,
Што ты мене покинуци маешь,
Ой не ѣдзь же, муой миленькій, не ѣдзь:
Закидана хвуоростомъ доруожка.
— Ой найду я куони вороные,
Што подопчутъ хвуоростъ подъ копыты.
— Ой не ѣдзь же, муой миленькій, не ѣдзь,
Закидана доруожка чарами.
— Ой найду я куони вороные,
Што подопчутъ чары плюгавыя.
— Ой не ѣдзь-же, муой миленькій, не ѣдзь,
Я тобѣ кошулю вымыю.
— У чистомъ полю быстра рѣчка плые,
Ой вуона мнѣ кошулю вымые.
— Ой не ѣдзь-же, муой миленькій, не ѣдзь,
Я тобѣ голоуку сполощу.
— У чистомъ полю друобны дожджикъ хвоще,
Ой вуонъ же мнѣ й голуоуку сполоще.
— Ой не ѣдзь-же, муой миленькій, не ѣдзь.
Я тобѣ снѣданько зготую.
— У цемномъ лѣсі зазуленька куе,
Ой воуна мнѣ снѣданько зготуе.
— Ой не ѣдзь же, муой миленькій, не ѣдзь,
Я тобѣ посцельку посцелю.
— У быстромъ лузі трава зеленая,
Тамъ для мене посцель гуотовая.
— Ой не ѣдзь-же, муой миленькій, не ѣдзь,
Хто-жъ по тобѣ сердечне заплаче.
— У чорнуомъ лѣсі чорные круки крекчутъ,
Вуоны по мнѣ сердечне заплачутъ.

(Записалъ тотъ же.)