Тарасъ на Парнасѣ и другія бѣлорусскія стихотворенія (1902)/Отказъ на «Панское игрище»

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Панское игрище Отказъ на «Панское игрище»
Верш
Аўтар: Францішак Багушэвіч
1902 год
Шумъ, крикъ, гомонъ у корчмѣ
Іншыя публікацыі гэтага твора: Адказ Юрцы на «Панскае ігрышча».

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




III. Отказъ на «Панское игрище».

И дурный жъ ты, якъ мядьвѣдь,
Здивовався, а чаго?
Жидъ у дудку свою дметь,
А панъ скаче ли яго.
То ня диво, тольки стыдъ:
И намъ ужо грае жидъ.
Табѣ жъ лытки задрыжали.
Якъ почувъ жидовскій смыкъ.
Дякуй, што скакать ня звали,
Дякуй Богу, што мужикъ.

Такъ панамъ усё игрища,
Бо нема чаго робить.
Жидъ усё у дудку свища,
А панъ ножками дробить!

А што о́пратки дивны́я—
То жъ панамъ и треба такъ:
Жидъ сабѣ полы́ пришіе,
Дыкъ для пана выйдя хракъ.
Жидъ у тёплой шанцы ходя,
Пану давъ свой капелюхъ,—
Вотъ и вышло, што по моди:
Панъ у жида мае слухъ.

А шклы тыя для туману:
Празь ихъ глядишь якъ у дымъ;
Жидъ умысльня давъ ихъ пану:
Кабъ зробить яго сляпымъ.

А што тонкія паненки,
А высокій у ихъ задъ,—
Отожъ розумъ у ихъ тонкій,
Дакъ и вышавъ тонкій складъ.
Самъ ты видивъ: жидъ миргая,
Бъеть цынбалы, тягня смыкъ,
А панъ поть свой проливая,
Якъ на панщини мужикъ.
А што паны яду́ть ласо,
И што смагло могуть пить,—
Ето солють своё мясо,
Бо ўжо стали чисто гнить.
То, братъ, панскія задушки:
Всё проѣли, пропили,
Тяперь къ жидамъ идуть въ служки
И насъ тягнуть, кабъ ишли,