Старонка:Тарас на Парнасе і іншыя беларускія вершы.pdf/27

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка была вычытаная

Наврадъ потрапишъ ихъ змогти,
Вы́требушуть карманъ твой.
Вотъ, у каменны палаты
Сходятца паны богаты,
Золото на ихъ кипить.
Мужичковъ туды жъ приводють,
И однодворцы приходють—
Тамъ на службу мають брить.
На сяредини святлицы
Стоить столъ, накрытъ сукномъ,
При ёмъ, съ крыжомъ у пятлицы,
Подпёршися кулакомъ,
Ясный маршалокъ сяди́ть,
Ёнъ, мовлявъ рабинъ у школи,
Ти якъ хвурманъ у стодоли,
Важно такъ на всихъ глядить.
Направо панъ вельми строгій,
Вусы якъ у быка роги,
Вотъ такъ сто́рчмою стоять.
Волосы́ яго сиве́ньки,
Мундиръ яго голубенькій,
На грудяхъ крыжи блищать.
А за имъ якійсь пузатый,
Бытцомъ мядьвѣдь, такъ косматый
Ето дохторъ, мае быть.
Руки за собой тримая,
Палцами перабирая,
Ды й часто въ карманъ глядить,
Зъ лѣвой стороны маршалка
Тоненькій, простый якъ палка,
На розумъ видно хитёръ!
Ёнъ съ подлобья поглидаеть,
У руцѣ пяро́ тримаеть,—
Гэто, кажуть, прокуроръ.
На концы якійсь войско́вый,
Смаглый, видный и здоровый,