Старонка:Тарас на Парнасе і іншыя беларускія вершы.pdf/26

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Ажъ подъ стропъ пыль подметають,
И якъ рѣзавъ—рѣжа смыкъ.
В. Дунинъ-Марцинкевичъ

|}



V. Въ могилевскомъ пріемѣ.

У городи Могилеви,
При широкомъ при Днѣпрѣ,
Гудить, якъ бы шершни въ древи,
Кипить, якъ бы у котлѣ.
Тамъ улицею панъ гонить,
Коляска стрѣлой ляти́ть,
Подъ коньми земля ажъ стонить,
А хворысь «пади!» кричить.
Тутъ сустрѣнешъ колымажку
Вотъ коники—глядь, кругомъ
Гладки и летять въ размашку—
Гэто, певно, аканомъ.
Дали хтось тамъ на драбини,
Коникъ, бытцомъ ракъ, повзе́
Згадаешъ по кислой мини,
Што поцесора вязе́.
А тамъ хвурманокъ богато,
Мовлявъ грибовъ у бору,
Глядишъ—то нашаго брата
Вязуть на службу цару.
Якъ бы голодны собаки,
Такъ жидовски лапсердаки,
Лѣзуть къ табѣ саранчой.
Понадися жъ имъ у когти,