На дворі дощъ иде, а въ хаты лужа,
Нагнівалася жунка на мужа
И залізла на пэчь, сказала, «нэдужа»[1]!
Миленькій ходыть, рученьки ломыть,
Милая на пэчи ницъ не говорыть.
— Ой устань, мила, принюсъ я мэду.
— Нэ хочу я мэду, головки нэ звэду[2].
Миленькій ходыть, рученьки ломыть,
Милая на пэчи ницъ не говорыть.
— Ой устань, мила, принюсъ я пива.
— Нэ хочу я пива, бо не буду жива.
Миленькій ходыть, рученьки ломыть,
Милая на пэчи ницъ не говорыть.
— Ой устань, мила, принюсъ я горілки.
— Не хочу я горілки, шукай[3] собі жунки.
Миленькій ходыть, рученьки ломыть,
Милая на пэчи ницъ не говорыть.
|