Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/315

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Ахъ, нэсчастна, що зробила,
Що пьяницу полюбила.
Пропивъ кони, пропивъ волы,
Ани хліба, ани соли;
Самъ до корчмы що дэнь ходыть
И бісъ ёму нэ догодыть[1].
Еще пришовши до хаты
Каже сэбэ ціловаты:
Нэ хочется ціловаты,
Нэма чого вэчераты.
Поставили борщъ безъ мяса,
Сама сіла — подпэрлася;
А натуру его знала,
Завше[2] окномъ двэри міла[3].
Летытъ миска до порога:
— Чоловиче! буйся Бога!
Чоловиче, що ты робышь?
— Скидай, мила, хочь намютку[4],
Неси Жидамъ на горілку;
Якъ не будэ чого питы.
To, ей Богу, буду биты.
— Ой, якъ тяжко конопли
Въ болоті мочиты;
Еще гурій[5], моя маты,
Съ пьяницею житы,
О, муй Боже милосердный!
Ты мом потіха;

  1. угодитъ.
  2. всегда.
  3. имѣла.
  4. женскій головной уборъ.
  5. хуже.