Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/317

— Ой устань, мила, принюсъ я дубину,
Принюсъ я дубину, та й на твою спину.
Миленькая встала, якъ бы не лежала,
Взяла за шію, та й поцаловала.
— А я й нэ хворала, нэ боліли кости,
Оно я лежала зъ великэи злости.

|}

(Записалъ тотъ же.)

---

CLXXXV.

(Тамъ же.)

Ой у гаю^[1] гаю,
Гаю зэлененькомъ,
Тамъ орала дівчинонька
Воликомъ чорнэнькимъ.
Орала, орала
Не вміла гукаты,
Та й наняла козаченька
У скрипоньку граты.
Козаченько грае,
Очками моргае,
И бісъ ёго батька знае,
На що вунъ моргае?
Чи на мои коні,
Чи на мои волы,

1. роща.