Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/314

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Або сивенькою зозулицею.
Ой сяду, паду въ вишневомъ саду,
На той черешни що въ самомъ заду.
Ой якъ закую, всёй садъ звесэлю,
А якъ заплачу — всёй лісъ помочу.
А зъ чэрешеньки паду я на дулъ[1]
Ой чи не выйдэ матюнка на двуръ.
Ой выйшла маты, стала плакаты:
— Ой старенькій муй, выйды — но на двуръ,
Выйды — но на двуръ, щось[2] намъ дае буръ.
— Ой сэ зозулька, то шуги о луги,
Сэ наше дитятко, говори зъ нами.
Въ кого дочекъ сімъ — то е доля всімъ;
А въ мэнэ одна, й той доли нэма.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CLXXXIII.

(Тамъ же.)

Чорна гречка — білы крупы,
Не попадай, дівче, въ руки,
Бо якъ скоро попадэшься,
To и лиха набэрешься.
Скоро дівче шлюбъ[3] узяла,
Слезоньками обливала;

  1. внизъ, на земь.
  2. что-то.
  3. сватьба.