Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/281

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

— Ой мой Ясеньку, мое коханне!
Сталася мні пригода[1],
Была я увила[2] пару віночковъ,
И то забрала быстра вода.
— Моя Касюлю, мое коханне!
Не фрасуйся[3] ты тому.
Маю я, маю пару лебедёвъ,
Пошлю я по віночки.
Лэбэде плывуть,
Віночки тонуть,
А быстра вода гарне[4],
Ой потрацила[5], моя дзивулю,
Свои віночки марне!
— Страцилъ ты, Ясю,
Страцилъ нэбожэ,
Коника вороного,
А я нэстрачу млодэнькая
Віночка рутяного.

|}

(Записалъ О. Маркевичъ.)


CL.

(Гродненской г., Брестскаго у., село Косичи.)

Ой муй милый, дружина моя!
Завізъ на чужый край, дэ роду ныма.
— Моя милая, дружина моя!
Ой есць у тэбэ братняя кума.

  1. вѣроятно — нэгода, что в переносномъ смыслѣ значитъ — несчастіе.
  2. глагольная форма пр. вр.
  3. по мысли выходитъ: не убивайся.
  4. захватываетъ, тащитъ.
  5. потеряла.