Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/282

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Пуйды до кумы то й поговоры,
Свое сердэнько то й развэсели.
— Я ходыла съ кумою говорила,
Свого сердэнька ны розвеселыла.
Тамъ на горі два дубоньки
Схилили вэршки ободва до купоньки;
На тыхъ вэршкахъ два голубоньки —
И мылуютця, и цилуюцця,
И мэму житти усэ дивуюцця.
Отдалы мэнэ на чужиноньку,
Ны мають мэнэ за дытыноньку.
Ойты соловій — ранняя пташенько,
Нэ щебэчи въ садъ литячи,
Нэ отрясай раннеи росы,
Ныхай отрусыть матонька моя,
Матонька моя до мэнэ йдучи,
До мэнэ идучи, усэ турбуючи,
О мэму житти усэ дивуючись.
Отдалы мэнэ, забулы мэнэ.
Знаю, знаю, оно кпытыся[1],
Що ныма кому оступытыся:
Аны сеструльки, аны братыка,
Аны матіонки, ани батэнька.

|}

(Записалъ Иванъ Котовичъ.)


CLI.

(Тамъ же.)

Чого, річко, тыхо стоишъ,
Чи риба змулила[2]?

  1. издѣваться.
  2. помутила.