Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/259

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

CXXIX.

(Тамъ же.)

— Ой ты, дівчино заручоная,
Чого такъ ходышь засмучоная?
— Ой якже жъ бо мні смутнуй ны буты:
Кого я люблю — трудно забуты!
— Кэрезъ річеньку, кэрезъ болото
Подай ручэньку мое золото,
Кэрезъ річэньку, кэрезъ быструю
Подай рученьку, подай другую!
Кэрезъ річэньку, кэрезъ другую
Подай ручэньку, подай другую,
Подай ручэньку, бо душу згубышь,
Скажи мні правду, чи любышь?
— Ручки ны дамъ, души нэ сгублю,
Правды ны скажу, кого я люблю,
Бо якъ я маю правду сказаты,
Колы нэ хочешь вірно кохаты?
Ой пойду я въ лісы лісочки,
Дэ зацвітають білы цвіточки!
Тамъ я ходыла и говорила:
Суды мні, Боже, кого я любила!
Колы ты, Боже, судышь кохатысь,
Чомъ же ны судышь намъ ся побраты?
А колы судышь, чомъ же ны злучишь[1],
На що насъ, Боже, даремно мучишь?

(Записалъ г. Проневичъ.)


  1. соединишь бракомъ.