Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/257

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Понимали собі,
Що Петрусь нэживый:
Взялы Петруся
Подъ билыі боки,
Вкинулы Петруся
Ву Дунаи глубокій.
Ву Дунай глубокій,
Ву быструю воду —
To тобі, Петрусю,
За хорошу уроду[1].
Вельможна пани
Въ сіняхъ стояла,
Своимъ рыбакамъ
По таляру дала:
— Идитэ, рыбаки,
Петруся ловыты,
Будэтэ одъ мэнэ
Надгороду[2] міты.
Шукалы Петруся
Чотыри нэділи,
Нашли Петруся
Въ Жалиньскуй долины.
Ныма кому даты
До вельмужной знаты,
Щобъ пріихала
Петруся ховаты.
Вельмужна йідэ,
Іого матка хлипэ[3],

  1. красота.
  2. награда.
  3. рыдаетъ, плачетъ.