Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/242

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Чорны бровы надъ очыма,
Кудры вьюцца за плечима,
А що нэбудь заспэвае,
Душу зъ мэнэ выбывае.
Ныхай тому спречка[1] будэ,
Іесць у мэнэ зъ Пульши людэ,
Штыры[2] Пульки дамъ за змінку[3],
За одную Катэрынку.
Що дамъ, то дамъ тому пану,
Що страчу[4] на тумъ стану,
Бы достаты Катэрынку
Гожу, мылу, чорнобрывку.
Ныхай[5] тому мова будэ,
Ныхай судять о тумъ людэ,
За чімъ козакъ мівъ пропасты,
Скажу правду — мушу украсты.

|}

(Записалъ ученикъ Кобринскаго духовнаго училища Новицкій.)


Помѣщаемая ниже пѣсня, по духу и содержанію сходна со многими великорусскими, о чемъ будетъ сказано въ предисловіи.

CXVII.

(Гродненской г., Кобринскаго у., Дорогичинская вол.)

Ой ты полынь полыня,
Ой ты гірка трава.

  1. споръ.
  2. четыре.
  3. змѣнка.
  4. потеряю.
  5. пускай.