Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/241

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

A пo вуйні спочиваю,
Пью зъ дівкамы и гуляю.
Проіздывъ я світъ широко,
И ныколы мое око,
Такэй красы ны видало
Якъ Ласыцкъ напоткало[1].
Коло Стыру шагувъ трыста,
О вірстъ сорокъ Пинска міста,
Лежить Ласыцкъ — сэло зъ дворомъ,
Облитое якъ бы моремъ.
Тамъ-то я познавъ дівчинку
На имэне Катэринку.
Хочь простого она стану,
Вірно служыть двора пану.
Яка слічна, яка гожа,
Якъ въ румяньцю біла рожа[2];
А въ румяньцю така сыла,
Що всі квяты[3] погасыла.
Якъ зъ коралувъ еи губы,
Ныбы[4] зъ пэрэлъ чисты зубы,
Якъ зъ гэбану[5] волосы чорны,
Походъ жвавый[6] и моторный[7].
Однакъ — въ тую я дівчину,
Такъ ся влюбывъ, ажъ же гыну.
Якъ же еи ны любыты?
Якъ безъ еи можно жыты?
Колы красна яко рожа,
Молодэнька и пригожа,
Нужка мала, ручька біла
Станъ хорошій, мова[8] мыла.

  1. встрѣтило.
  2. роза.
  3. цвѣтъ.
  4. будто.
  5. черное дерево.
  6. веселый.
  7. проворный.
  8. говоръ.