|
— Ой часъ-пора, маты,
Дружыны шукаты,
Посіявъ я жыто,
Нэма кому жаты.
Идэ нічка тэмна,
Ни съ кымъ розмовляты.
— Ой маешъ ты, сынку,
Коня вороного.
Пуйды до стаенькы,
Розмовляй до его,
Дай коневы сіна
По самы коліна,
Дай ему оброку
До самого боку.
Ой кінъ оброкъ изъість
На сіновы ляжэ,
А мні молодому
Правдонькы нэ скажэ.
— Ой у тэбэ, коню,
Жовтый хвістъ и грыва
Быжы дорогою,
Дэ моя дывчына.
Вже тая дорога
Чэротомъ[1] заросла,
Вжэ тая дівчына
Давно замужъ пійшла
|
