Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/205

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Ой найшлы косари
Той чэротъ изжалы,
Вжэ твою дівчыну
Иншы хлопцы взялы.
Я тую дорогу
Рожею[1] отычу,
Я свою дівчыну
И къ собі прыклычу.

|}

(Записалъ тотъ же.)


LXXVIII.

(Тамъ же.)

— Ой куды пійдэшъ,
Молодый жовмиронку[2],
Хто тобі застэлэ
Въ дорозы постылэньку.
— Ой стэлэцця мні,
Травыця муравыця,
Пудъ головоньку
Лосевая шубыця.
Полюбылося
А двое дьттокъ змалу,
Повынчялыся
Въ нэдилэньку впорану.
Въ нэдилю рано воны
Собі шлюбъ бралы,
Вражы людэ
To имъ учаровалы:

  1. розами.
  2. солдатъ.