Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/203

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Ножкы поморожу.
— Дивчыно молода,
Нэ бійся морозу,
Я на твои ножкы,
Шубоньку наложу,
Колы твоя шуба,
Вэльмы дорогая,
Чотыры волы
Зъ оборы[1] зогнала,
Чотыры волы
И дві коровы,
За білое лычко,
За чорныи бровы.

|}

(Записалъ тотъ же.)


LXXVI.

(Тамъ же.)

Дівчинонька по грыбы ходыла,
Въ зэлэному гаю заблудыла,
Въ зеленому гаю заблудыла.
Прыблудылась къ зэлэному дубу.
— Ой тутъ же я ночоваты буду,
Я думала, що дубъ зэлэнэнькый,
Ажъ то стоить козакъ молодэнькый:
Здравствуй, здравствуй, козачэ лэнтяю,
Вывэдь мэнэ зъ зэлэного гаю.
— Здайся, здайся, дывчя, на намову.
— Ліпшъ я буду тры літы блудыты,
Такэ нэ дамъ коло сэбэ и пыты.

(Записалъ тотъ же.)


  1. изгородь, огороженный дворъ.