Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/202

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Погляну я въ долыноньку,
Рвутъ дывочкы бэрвыночкы[1],
На нэдилю на выночкы.
А я нэ рву бэрвыночокъ,
На нэдилю, на выночокъ.
Напышу я білы лысты,
Пошлю до батенька вісты,
Нэхъ батэнько нэ турбуе[2],
Мні выночокъ нэ купуе,
Стратыла я свій выночокъ,
У нэдилю впораночокъ[3],
Пудъ яворомъ зелэнэнькымъ,
И съ козакомъ молодэнькымъ.

|}

(Записалъ тотъ же.)


LXXV.

(Тамъ же.)

Рубаю дубыну
На свою дивчыну:
— Дивчыгонько моя,
Чомъ ты нэ вэсела,
Чомъ ты нэ выйшла,
Учора зъ-вэчора.
— Молодый козачэ,
Боюся морозу,
Я білымъ морозомъ

  1. растеніе vinca pervinca.
  2. не безпокоится.
  3. рано.