Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/135

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Пытается козакъ дівкы —
Дэ дорожэнька йдэ.
Тамъ дорожэнька йдэ,
Дэ быстра річка тэчэ,
Коло тэи гранычэнькы,
Дэ стояло військо.
Тамъ полковникъ стоявъ,
И роспыскы пысавъ,
Свои хлопцы новобранцы,
У шаронъ[1] становлявъ.
„Ви тэ хлопцы мои,
Новобранцы мои,
Заспывайтэ тэи пісны,
Що вподобная[2] мні.“
Салдатыкувъ чотыры
Его волю вчыпылы,
Дрибнэнькыми слезонькамы
Дорожэньку кропылы.

|}

(Записалъ ученикъ Молодечненской учительской семинаріи Василій Андрасюкъ.


XVI.

(Тамъ же).

Ой! выйду я за новыи ворота,
За вороты все трава мурава,
Всюды гляну — все чужая сторона.
Изъ-за горы два соколы лэнэ[3]:
„Мои жъ ви тэ, оба соколы,
Чы нэ булы у моюй стороні,
Чы нэ плачутъ отецъ маты по мні?“
— Плачутъ, плачутъ розбываются,

  1. шеренга.
  2. нравящаяся.
  3. летитъ.