Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/134

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Щобъ симъ[1] літъ ны бувала.
Дочка ны вътырпила[2], до роченьку[3] прылытіла,
Сіла-пала[4] въ вышневомъ садочку,
Зозулькою заковала.
Въ выдилыньку[5] рано выйшла маты
Воды браты, іі[6] голосъ познала:
„Выйды жъ, мій сыночку, зъ новый свытлыци,
Забыжъ[7] тую рабую[8] зозульку съ правый ручыцы.“
„На щожъ іі, маты, забываты[9]
Треба пойты попытаты —
Може нака рідна сыстрінка,
To запрошу до хаты;
Колы рабая зозулька, то прогоню въ біръ[10] коваты.
Охъ ужежъ бо я лугы затопыла дрібными слезками,
Поглушила я боры жалостнымы голоскамы.

|}

(Записалъ тотъ же.


О помѣщаемыхъ теперь шестнадцати пѣсняхъ замѣтимъ слѣдующее: мотивъ № XXI сходенъ съ XIV, а начало № XXII сходно съ началомъ I и съ концомъ № III.

XV.

(Гродненской губ., Кобринскаго у. село Озяты.)

Есть у полы вэрба,
Пудъ вэрбою вода,
Тамъ дівчына воду брала,
Хорошая молода.
Дівка воду бэрэ,
Козакъ коня вэдэ:

  1. семь.
  2. не утерпѣла.
  3. до сроку.
  4. сѣла-па а.
  5. въ воскресенье.
  6. ея.
  7. убей.
  8. пеструю.
  9. забивать, убивать.
  10. боръ.