Перайсці да зместу

Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/XIV

← XIII. Ой за гаемъ, за Дунаемъ XIV. Плыла утятка да быстрою водою
Беларуская народная песьня

1866 год
XV. Есть у полы вэрба →

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




XIV.

(Тамъ же).

Плыла утятка да быстрою водою,
Жалься, Боже, мэи молодости, що я долы[1] ни маю!
Доля жъ моя доля, дэ жъ ты поділася[2],
Чы въ огні згоріла, чы въ моры потонула?
Колы въ моры потонула, то прыплынь къ быроженьку,
Колы въ огні згорила, то трудню моему сырдэньку.
Одозвалася доля на другый бікъ[3] мора:
„Тэбэ маты проклынала, щобъ ты мэнэ ны мала[4].
Отдала маты далеко отъ сэбэ дочку замужъ,
Отдавала да й прыказала,
Щобъ симъ[5] літъ ны бувала.
Дочка ны вътырпила[6], до роченьку[7] прылытіла,
Сіла-пала[8] въ вышневомъ садочку,
Зозулькою заковала.
Въ ныдилыньку[9] рано выйшла маты
Воды браты, іі[10] голосъ познала:
„Выйды жъ, мій сыночку, зъ новый свытлыци,
Забыжъ[11] тую рабую[12] зозульку съ правый ручыцы.“
„На щожъ іі, маты, забываты[13]
Треба пойты попытаты —
Може наша рідна сыстрінка,
To запрошу до хаты;
Колы рабая зозулька, то прогоню въ біръ[14] коваты.
Охъ ужежъ бо я лугы затопыла дрібными слезками,
Поглушила я боры жалостнымы голоскамы.

(Записалъ тотъ же.



  1. ↑ доли.
  2. ↑ дѣвалась.
  3. ↑ бокъ, сторона.
  4. ↑ не имѣла.
  5. ↑ семь.
  6. ↑ не утерпѣла.
  7. ↑ до году.
  8. ↑ сѣла-пала.
  9. ↑ въ воскресенье.
  10. ↑ ея.
  11. ↑ убей.
  12. ↑ пеструю.
  13. ↑ забивать, убивать.
  14. ↑ боръ.