Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/128

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Дѣтки мои всѣ родные,
Служки мои всѣ вѣрные,
Да идите-жъ вы да въ чистое поле
Да выломте-жъ вы по прутику
Да возмитеся на жерабя[1]
Которому выпадзиць у салдаты ици.
Да и выпала самому опаслѣднему,
И кажець іонъ: „пришлю табѣ, матулька, варанога каня,
Своимъ братьямъ по залатымъ ружью,
Своимъ сестрамъ по шолковымъ платку,
Своей жанѣ золотой перстень,
Малымъ дзѣткамъ по гастинчику.
Мамка на кони наѣздица,
Братья ружьями настрѣляются,
Сестры плаковъ наносятся.
Женка вѣкъ свой нагалосится,
Малые дѣтки пагаруются[2].

|}

Записалъ ученикъ Молодечненской семинаріи Антонъ Лакотка.


VIII.

(Тамъ же).

За варотми варотми три садочки, три зеленые:
Въ першымъ садочку зеленымъ — тамъ зязюличка[3] кукуиць,
А въ другимъ зеленымъ — салавѣечка пташка щабечець,
А въ третимъ зеленымъ — тамъ матулька съ сыномъ размовляиць:
„Да скажи-жъ ты мнѣ, сынку, щиру правду,
Да хто-жъ табѣ милый наймилѣйшій —
Ци[4] жонка, ци мамка, ци теща?“

  1. жеребей
  2. нагорюются.
  3. кукушка.
  4. или; ли.