Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/92

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Ти гэтожъ быў не переполохъ
Чуць голову я ни положіу
Во послѣ того ажь я ссохъ
Али дзякуй Богу што я жіу.
Хоць здороуя у мяне ня много
Видать вѣкъ мнѣ хирѣць
Да хвалить треба Бога
Што не дау удуплѣ мнѣ прѣць.
А жонка плакалабъ и рыдала
Што я безъ вѣдома пропау
А ти яножъ бы Гэто вѣдала
Што я у дупло упау.
Тогды бы ужо узнали
Якъ станубы я смярдѣць
А люди штожъ бы сказали
Ну Богъ ратовау ани медвмдь.
Тяперъ я Бога молю
Бо енъ насъ гадуець
И хоць куды съ Богомъ валю
Бо Енъ отъ бѣды насъ ратуець.

|}


Богатаго нѣтъ въ мірѣ.

Старики отъ молодыхъ утекаюць
А молодежь за ними бѣжиць у слѣдъ
Одни и другіе тольки милькаюць
Сегодня молодъ, а заўтра дѣдъ.
Одныхъ земля подбираець
Што могилъ и счету нима
Одинъ родитца другой умираець
Просто бѣды намъ тьма.
Мы сюды приходимъ тольки угости
И саусимъ на короткій часъ
А другъ на друга мы у злости
А чтожъ ожидаець насъ.
Кажинный у гости пришоу
Да и гости тутъ трудные
А штожъ енъ доброе знашоу
Мы усѣ тутъ бѣдные,
Скажи же мнѣ мой дружокъ
Хто о бѣдѣ своей ня трубиць