Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/82

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Да поломаубы яму ноги
То ни смярдѣубы и за столомъ.
А то енъ отъ мянѣ
Понесся якъ вихоръ
Што ни нагнаубы и на конѣ
Вотъ ты и помни Прохоръ.
Хоць тутъ малая наука,
А людямъ на смѣхъ
Ни вяликая тутъ штука,
А быу бы добрый мѣхъ.

|}


Трахимъ.

У насъ у селѣ есь Матѣй
Енъ вяликимь розумомъ дышець,
Ужо енъ таки грамотѣй
Што енъ ногой прошенія пишець.
Ен письмы пишець и к солдатомъ
И прошенія пишець у волость
ужо ни называй яго и братомъ
Бо яму и паны няновость.
А якъ нашему дуроку
Хоць бы собѣип совостѣю
Городовой дернуу яму по боку
Ну якъ бы енъ такъ зрабіу Матѣю
Матѣй маець добрый умъ
Енъ бы яго на вѣкъ, засудіу
Яму Станового фурманъ кумъ
Енъ бы яго изъ ногъ ссадіу.
А совастѣя дернуу по боку шашкой
Якъ енъ пьяны шоу къ бурлакомъ
Казау адыкторъ дернуу якъ плашкой
Што енъ недѣлю ходіу ракомъ.
Енъ городового дужа спужауся
И назвау яго ваша вялачество сударъ
А самъ скорчіуся и сжауся
Да и ящо получіу ударъ.
Ящо быу смѣхъ изъ нашимъ Аудѣем.
Идѣць енъ съ жонкой къ тестю у гости
Ажъ споткауся енъ зъ гузаромь злодѣемъ
Што попала жонка гузару у когти.