Старонка:Бѣлорусскіе народные разсказы (1908).pdf/12

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

И у бѣднаго нашого дудара
Дуда лопнула и пропала.
Ты вѣкъ ходіу у носовѣ
И быу вяликій колдунъ
Што ни одинъ мужикъ на головѣ
Носіу якъ войлокъ колтунъ.
У насъ, веселья у сыботу
А ты напустишь па сватоў зыкъ
Што усѣ сваты бѣсятца до поту
Вотъ тобѣ и выперло языкъ,
Ты быу ужо и дужа старъ
А чаровать табѣ бывало картиць
А тяперь вышоу изъ тябѣ ужо поръ
Годя тобѣ ужо свѣтъ мутиць.
Тябѣ зыкъ черти аберегали
Да и вероуку тобѣ принесли
А ўсѣ люди тябѣ кляли да ругали
Вотъ тобѣ черти и понесли.
Ты вѣкъ и Богу не моліуся
А тольки губиу людей
Вотъ ты на вероўкѣ и удавіуся
Ахъ ты вѣдьмакъ злодѣй
Табѣ усѣ и богатые мужики
На кутѣ за столъ садили
Ахъ ты отбирау имъ языки
А къ Попу десятскіе тябѣ водили.
Ты садіу людямъ скулы ў ротъ
А самъ піу первую румку
А кого хватало за животъ
То у тябѣ просили ратунку.
Ты чароўникомъ и радіуся
И твоя чартова была душа
Вотъ ты хвостикомъ и завіуся
Пи смалу тамъ съ коўша.
Тызъ людей скуру лупіу
И быу намъ якъ горкая рѣдька
Ты горелку коушомъ піў
Вотъ ты и пашоў упекло хвѣдька
Ня будець ужо у короу молоко отбираць
И ня будешь заламываць заломъ.