Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CLXXXV

← CLXXXIV. На дворі дощь йде, а въ хаты лужа

CLXXXV. Ой у гаю, гаю, гаю зэлененькомъ Беларуская народная песьня 1866 год

CLXXXVI. Тихо, тихо Дунай воду нэсэ →

Прапануем да спампаваньня!

CLXXXV.

(Тамъ же.)

Ой у гаю^[1] гаю,
Гаю зэлененькомъ,
Тамъ орала дівчинонька
Воликомъ чорнэнькимъ.
Орала, орала
Не вміла гукаты,
Та й наняла козаченька
У скрипоньку граты.
Козаченько грае,
Очками моргае,
И бісъ ёго батька знае,
На що вунъ моргае?
Чи на мои коні,
Чи на мои волы,
Чи на мое білэ личко,
Чи на чорны брови?
— Не на твои кони,
Не на твои волы,
Но на твое білэ личко
И на чорны брови,
Козаченько грае,
Очками моргае.
— Нехай мэи дівчиноньки
Нихто не займае^[2].
Якъ мою дівчину
Хто на пыво займэ,
Одобью руки, ноги,
До дому не дойдэ,
До дому не дойдэ
Ракомъ не долизэ^[3],
Хай до мэи дівчиноньки
Та й ни хто не лізэ.

(Записалъ тотъ же.)

---

---

1. роща.
2. трогаетъ, балуетъ.
3. не доползетъ.