Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ (1866)/CL

З пляцоўкі Вікікрыніцы
CXLIX. Ой заржи, поржи, мой сивый коню CL. Ой муй милый, дружина моя
Беларуская народная песьня

1866 год
CLI. Чого, річко, тыхо стоишь

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




CL.

(Гродненской г., Брестскаго у., село Косичи.)

Ой муй милый, дружина моя!
Завізъ на чужый край, дэ роду ныма.
— Моя милая, дружина моя!
Ой есць у тэбэ братняя кума.
Пуйды до кумы то й поговоры,
Свое сердэнько то й развэсели.
— Я ходыла съ кумою говорила,
Свого сердэнька ны розвеселыла.
Тамъ на горі два дубоньки
Схилили вэршки ободва до купоньки;
На тыхъ вэршкахъ два голубоньки —
И мылуютця, и цилуюцця,
И мэму житти усэ дивуюцця.
Отдалы мэнэ на чужиноньку,
Ны мають мэнэ за дытыноньку.
Ойты соловій — ранняя пташенько,
Нэ щебэчи въ садъ литячи,
Нэ отрясай раннеи росы,
Ныхай отрусыть матонька моя,
Матонька моя до мэнэ йдучи,
До мэнэ идучи, усэ турбуючи,
О мэму житти усэ дивуючись.
Отдалы мэнэ, забулы мэнэ.
Знаю, знаю, оно кпытыся[1],
Що ныма кому оступытыся:
Аны сеструльки, аны братыка,
Аны матіонки, ани батэнька.

(Записалъ Иванъ Котовичъ.)



  1. издѣваться.