Тарасъ на Парнасѣ и другія бѣлорусскія стихотворенія (1902)/Весна гола перепала

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Въ могилевскомъ пріемѣ Весна гола перепала
Верш

1902 год
Женитьба Сопрона
Іншыя публікацыі гэтага твора: Вясна гола перапала.

Спампаваць тэкст у фармаце EPUB Спампаваць тэкст у фармаце RTF Спампаваць тэкст у фармаце PDF Прапануем да спампаваньня!




VI. Весна гола перепала.

Весна гола перепала,
А ни соли, а ни крупъ,
И скотини корму мало,
И само̀му а ни въ зубъ.
На полатахъ дохнуть дѣти,
Жонка зъ горя три дни пъе́ть,
И давно порожни клѣти,
Хоть была́ добра осѣть.
Калита лежить подъ лавкой,
А при ёй порожній глякъ:
Отъ колядъ мы съ кумомъ Савкой
Потеряли въ губѣ смакъ.
Забѣрай чортъ жонку-бабу,
И бери чортъ калиту!
Подержитка вожки слабо,
Дай коню по хомуту!
Панъ забравъ усѣ побытки,
И солому и зярно,—
Ў мужика хоть нѣту нитки,
Дакъ ему усё одно!
А не горе, не повгоря:
Цыть, небога, трошку цыть!
Бо вамъ волность дадуть скоро,
Мы якъ птушки будемъ жить!
Хоть холо́дно, хоть голо́дно—
Холодъ, голодъ нипочомъ,
Вотъ, кабъ тольки намъ свободно,
На свободи отживёмъ!
Будемъ ровные съ панами,
И такъ само, якъ яны,
Пить горѣлочку жбанами
И гулять такъ, якъ яны!
Вотъ панамъ не такъ то ловко:
Самимъ треба працовать!
Поболить не разъ головка,
Коли придетца орать!
Не одинъ зъ ихъ запотѣеть
И заскачеть трепака
Бо ёнъ тольки ѣсть умѣеть
И драть шкуру зъ мужика.
Перестануть нашимъ братомъ
Якъ скотиной торговать,
Напускатца лихимъ матомъ,
Шкуру зъ ногъ до карку драть,—
Якъ бы бывъ якой скотиной,
Аль бо горшы отъ его,—
Били кнутомъ и дубиной
А теперь, братъ, ого-го!
Мужикъ будеть не скотинка,
Не разъ скажеть панъ съ пановъ:
Пане Гришка‚ пане Минка,
Якъ же, васпанъ, ти здоровъ?..