Перайсці да зместу

Старонка:Тарас на Парнасе (1910).pdf/24

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Играть почавъ ёнъ на свирѣлки
И дѣвкамъ стройны пѣсни пѣвъ.
Во̀ и Марсъ у новыхъ бо́тахъ, —
Ёнъ, мусить, ботовъ не жалѣвъ, —
Бо зъ нѝхвами скакавъ до поту,
Гулявъ у жмурки и шалѣвъ.
А во и самъ Юпѝтеръ зъ Ве́стой
Пустився, старый хрѣнъ, у плясъ;
Якъ быть жанихъ перадъ нявѣстой,
Заткнувъ ёнъ руки за поя̀съ.
Хоть не моё-то, правда, дѣло,
Ня слѣдъ мнѣ, можа, и казать:
Любивъ ёнъ тѣшить грѣшно тѣло,
Часами й ловко подгулять!
И каждый богъ такъ расплясався,
Што ажъ няможно удержать;
А хто горѣлки настеба́вся,
Того подъ лавку клали спать.

XV.

Во якъ зайгравъ дударь плясўху, —
Ни якъ Тарасъ нашъ не у́тярпѣвъ[1],
И зь лавки ёнъ што — ёсть духу
Скакать на хату полятѣвъ.
Якъ ставь присту́кивать[2] ото̀пкомъ,[3]
Ажъ ротъ разявили богѝ

  1. Не стярпѣвъ.
  2. Притопавать.
  3. Лаптямъ порваннымъ.