Старонка:Тарас на Парнасе і іншыя беларускія вершы.pdf/30

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Напала—познавъ Гапона,
Ды й со страху обомлѣвъ.
В. Дунинъ-Марцинкевичъ

|}



VI Весна гола перепала.

Весна гола перепала,
А ни соли, а ни крупъ,
И скотини корму мало,
И само̀му а ни въ зубъ.
На полатахъ дохнуть дѣти,
Жонка зъ горя три дни пъе́ть,
И давно порожни клѣти,
Хоть была́ добра осѣть.
Калита лежить подъ лавкой,
А при ёй порожній глякъ:
Отъ колядъ мы съ кумомъ Савкой
Потеряли въ губѣ смакъ.
Забѣрай чортъ жонку-бабу,
И бери чортъ калиту!
Подержитка вожки слабо,
Дай коню по хомуту!
Панъ забравъ усѣ побытки,
И солому и зярно,—
Ў мужика хоть нѣту нитки,
Дакъ ему усё одно!
А не горе, не повгоря:
Цыть, небога, трошку цыть!
Бо вамъ волность дадуть скоро,
Мы якъ птушки будемъ жить!