Старонка:Тарас на Парнасе і іншыя беларускія вершы.pdf/24

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Хохолъ ясный, поясъ красный,
А голосокъ—якъ бы звонъ!».
«Не хочу Савкп, Хартона,
Мнѣ житьтя зъ ими ня быть,
Валѣй моего Гапона—
Зъ имъ ня буду я тужить».
Пяе́ть, пляшеть, подбиваеть,
Неякъ вокомъ за ёй бреде́ть
Якъ ласточка подплываеть,
Ажны хочетца глядѣть!
Ананія жъ—вовча юхо—
То ўже нечаго манить,
Шарко рѣжа изъ-за вуха,
Ажъ скрипка яго звинить.
Мятелицу пробирая
Ёмко, громко, ладный часъ!
Дробно смыкомъ подсѣкая—
Звинить рымка, гудить басъ.
Локоть упёрши у брухо,
Ли кобылки нось державъ,
Дали стихнувъ ды й зъ-за вуха,—
На лявониху поднявъ.
Схвативъ Гапонъ Катяринку,
Смѣло къ серцу притягнувъ,
Обнявши рукой за спинку,
Лявониху успрыгнувъ.
Угрунь за имъ молодицы,
Дѣвки, хлопцы, хто якъ змогъ—
Дрожать чуприны, сподницы—
Суматоха, што крый-Богъ!
Отъ пылу ажъ потямнѣло,
Хохотъ, лопотъ, шумъ да крикъ,
Якъ у горшку закипѣ́ло,
Якъ на быдло напавъ зыкъ.
Той въ присядки, той выкидки,
Чупраны, якъ щеть дрожать,