Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/410

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

— Пастой, дзѣвачка ты, молодая, ты мая.
Она стала, отказала: «я ни твая».
— Ты, малойчикъ, ты маладзеньки,
Пышный панъ, шукай сабѣ
Такой паненки якъ ты самъ.
— Я пяраѣхавъ чатыри боры, пятую весь,
Ни нашовъ такой паненки, якъ ты есць.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CCXCII.

(Тамъ же.)

— Чаму, зязюля, ня кукавала,
Якъ сады зацвітали?
— Я духмала, разумѣла,
Што сняги пападали,
— Чаму, дзѣвачка, ни плакала,
Якъ цябе заручали?
— Я думала маладзенькая,
Што зо мною жартавали[1],
Тыя жарты[2] пришли да правды,
Павязли ды звянчали.

(Записалъ тотъ же.)


  1. шутили.
  2. шутки.