Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/397

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Мы ей русаю косу часали,
Болѣй жалю вадали.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CCLXXI.

(Тамъ же.)

Стоиць маточка у конець столика,
Всѣ паненки вясяленьки,
Адно моё дзицятко хмурное,
На яю луна[1] напала съ маковаго цвѣту,
Съ макаваго цвѣту, будзя ей до вѣку.

(Записалъ тотъ же.)


CCLXXII.

(Тамъ же.)

Штожъ тамъ за пташачка,
Чорная якъ галочка,
Усе поля злятала,
Крыльцомъ[2] ни махнула,
Перца[3] ни зронила,

  1. тоска, болѣзнь.
  2. крыло.
  3. перо.