Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/367

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Въ чистомъ полѣ дубъ зялёный.
На іомъ листъ розвився,
Кого люблю — не возьму,
Не буду и женицца.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CCXXXVII.

(Тамъ же.)

Дожали жито ажъ до границы,
Не пожалуй, пане, вина шкляницы.
Дожали жито ажъ до отлогу,
Подзякуемъ да Пану Богу.
Не пожалуй, пане, сивого коня,
Шли по музыку ажъ до Кракова.
Не иожалуи папе сиваго жеребца,
Шли по музыку ажъ до Крулевца.
Ой у огродзи червоная рожа,
Нашего пана жона хороша.
Ой у огродзи червоны квятки,
Нашего пана пенкные дзятки.
Ой выйдзи нашъ панъ хоць на ганэчэкъ.
Ой выкупъ дай — злоты вянэчэкъ!
намъ вянэчэкъ не по такому,
Кажна кветонька по золотому,
Звили вянэчка зъ щирого мирту,
Зъ щирого мирту, зъ щирого злота.
Ой ходзиць намъ панъ да по огродзѣ,