Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/334

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Іі батэнько пытае:
— Дэ ты, донечку, ключи діла?
— Я у тэбэ, татку, вірно служила,
Твоихъ ключикувъ нэ погубыла;
Дэсь у коморі, въ новусэнькой,
У той скрыні[1] чорнусэнькой.
Нэ схотивъ мэнэ бульшъ годоваты[2],
Ани моихъ госты частоваты;
Якъ я пуйду въ чужіи люды.
Мні молодэи догана[3] будэ,
Що мои гостеньки твэрозы,
Що мои гостеньки нэ пьяны.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CC.

(Тамъ же.)

(Сватебный коровай.)

Ой золото, золото — Марися,
Ой походы по двору съ-тихэиька
И уклонися свому батэньку зъ-низэнька:
А нэхай батэнько по сэлу походыть,
А нэхай вунъ жоночекъ попросыть,
А нэхай жоночки коровая іі зробять,
И, зробывши, у красную пічь усадять.
Славный нашъ короваю,

  1. сундукъ, большею частію не кованый.
  2. воспитывать, кормить.
  3. укоръ.