Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/331

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Зъ вэликеи дороженьки,
Съ чужеи сторононьки
Змежи чужихъ людей.

(Послѣ брака поютъ:)

Подякуйте[1] Богу и своему ксендзу,
Що дітки звінчавъ, не мнуго зъ шлюбу узявъ.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CXCVI.

(Тамъ же.)

Гаи развіваютъ,
Сады зацвітаютъ.
Намь полэ радуе,
Намъ сэло дивуе:
Мододый Иванко
Зъ шлюбоньку йде.


— Ой якъ зачуешь, муй батэньку,
Муй голосокъ у полі,
Застилай столы тесовые
Білыми обрусами[2],
Ой посады свою родынэньку
Коло тёсова стола.
А я молодэнькі
Буду кланятыся
Старому и малому
И батэньку своёму.

(Записалъ тотъ же.)


  1. поблагодарите.
  2. скатертью.