Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/327

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Одъ нині до віку.
— Жебъ я была зозуленька
А вміла литаты,
Политила-бъ по надъ войскомъ
Сына оглядаты.
Залитила-бъ подъ могилу,
И сказала бъ: куку!
Подай, сынку наймилійшій,
Хочь до мэнэ руку.
— Ой якъ же мні, моя маты,
Білу руку даты:
Навалили сырой зэмли,
Тяженько подняты.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CXCII.

(Тамъ же.)

Литала тетеренька по полю,
Загоняла друбны пташки до бору:
— Ой до бору, друбны[1] пташки, до бору,
Налиталися чрезъ літо по полю.
— На тоежъ мы цілэ літо литали
Ой съ житэчка друбну росу втрушали[2].
Ой іздыло пахолятко[3] по полю,
Загоияло білу челядь до двору:
— Ой до двору, біла челядь, до двору,

  1. маленькія.
  2. стрясали.
  3. лакей, уменьшит. слово.