Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/321

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Вунъ прекрасной Ганусеньки
Та й дороженьку чуе.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CLXXXVIII.

(Тамъ же.)

Заковала зозуленька,
Мыжи горы литячи:
Заплакала сыротонька,
Та й на службоньку йдучи.
Учувъ тое муцный[1] Боже,
А на нэби живучи:
— Чого жъ плачешь, сиротонько,
Та й на службоньку идучи»?
Давъ я тобі, моя донько,
Одну ручку, другую,
Заробляй же, сыротонько,
Надоленьку такую.
—Ой сэбъ[2] же я, муцный Боже,
Дэнь и нучку робыла,
Такижъ моя роботонька
Никомуську нэ мила.

  1. мощный, всемогущій
  2. если-бы.