Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/320

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Подъ білыми березами
Козаченька забито,
Ой, бито жъ ёго, быто,
Зовсимъ нэзабито,
Чорнымъ шолкомъ, китайкою
Головку пэревито.
Пришлажъ дь[1] ёму дівчина
Зъ чорныма очима,
Подыняла китаеньку,
Стиснула плечима.
Пришла жъ дь ёму другая,
Ганусенька[2] милая,
Подыняла китаеньку.
Ревно[3] заплакала.
— Ой устань же, козаченьку,
Ой устань, муй сивый орле,
Ктожъ мэнэ прихилитъ[4],
Ктожъ мэнэ пригорне[5]?
Ой вырукся и отэцъ
Выреклася й маты,
Судилася злая доля,
Мушу[6] пропадаты.
Ой устань, козаченьку,
Ой устань, молодэнькій,
Розыгрався по болоти
Коникъ воронэнькій.
— Ой нехай же вунъ играе,
Нехай собі вунъ гуляе,

  1. до, къ.
  2. Аннушка.
  3. горько, слезно.
  4. пріютитъ.
  5. приголубитъ.
  6. должна.