Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/286

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

CLV.

(Гродненской г., Брестскаго у., село Косичи.)

Ой летала пэрэпюлка по полю
И убэрала дрюбны птапіки до бору:
— Ой до бору, дрюбны пташки, до бору,
Бо уже витэ нагулялыся по полю.
— Ой ны дармо мы по полю гулялы,
Бо мы собі пожиточку[1] шукалы,
Бо мы дрюбны ягодоньки збыралы,
Изъ литэчка па зимоньку складалы.
Ой ходыла наша пани по полю
И збэрала челядоньку до двору:
— Ой до двору, челядонька, до двору,
Бо уже витэ нагулялыся по полю.
— Ой ны дармо мы по полю гулялы,
Бо мы жито и пшэныцю дожялы;
Ой дожялы мы житэчко облоги,
Пэчи пэчи, наша пани, пироги!
Ой котыуся нашъ віночокъ по долу
И просыуся пана господаря у стодолу[2]:
— Я у свого господаря погощу
И сторононьку домощу,
На новое на другое заложу.
Выкочь, выкочь бочку мэду — вына дві,
Почастоваты челядоньку на дворі!
Ой чія то челядонька такъ дрюбна?
To нашому пану сподубна[3].
Ой чія то челядонька на долыны?

  1. польза, выгода.
  2. гумно, овинъ.
  3. соотвѣтствуетъ.