Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/279

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

Ой якъ роспустывъ трусёвэ[1] пэро
По вороному коню.
Ой иэ жаль же мні трусёвого пэра,
Що я е[2] роспустывъ,
Оно[3] мні жаль тэй дівчины,
Що лайдаковы[4] спустывъ.

|}

(Записалъ тотъ же.)


CXLII.

(Тамъ же.)

У нашого старосты чорныи очи,
Вунъ ны боицця тэмнэи ночи.
— Чого я маю ночи боятыся:
Бугъ[5] надо мною, кунь подо мною,
Моя сванэчка[6] упоручь[7] зо мною.
Ой що жъ бо то за мудрая сванечка,
Укотыдася сонцемъ-оконцемъ до хаты,
Покотылася жовтымъ яблушкомъ по столі,
Покотылася старому старості по полі;
Выпробуючи, вышшукуючи[8] старосту —
Чи ны опуйця[9], чи ны розбуйця староста?
— Я ны опуйця, я ны розбуйця староста.

(Записалъ тотъ же.)


  1. страусово перо.
  2. его.
  3. но.
  4. него дяй.
  5. Богъ.
  6. уменьш. от сваха.
  7. объ-руку.
  8. развѣдывая.
  9. пьяница.