Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/270

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

CXXXVIII.

(Гродненской г., Кобринскаго у., м. Бездзѣже.)

Ой ныколы такъ ны було,
Якъ тэпэръ случилось.
Тяжко-важко воздыхнулось,
Серце кровью оплыло.
— Черезъ тэбэ, Иванюша,
Черезъ гулянне твое.
Ой ты клявся, присягався:
„Ны покину я тэбэ.“
Яжъ на клятву повірила,
Зачала вірно любыты;
Тэпэрь мэнэ людэ знають,
И сусидэ говорять:
„Стыдно, дівко, стыдно, красна,
Пузьно зъ вэчэра ходыты“.
Дівчинонька завстыдилась,
Стала плакаты рыдаты;
Молодціовы стало жалко,
Ставъ дывчину розважаты:
— Ны плачь, дівко, ны плачь, красна,
Ны плачь, душенька моя!
Якъ я въ літо убэруся,
Возьму замумъ за сэбэ.
— Ой ны будэ тому правды,
Штобъ я була за тобою;
Ты богатъ, а я убога,
Ты молодчикъ самъ собі,