Старонка:Сборникъ памятниковъ народнаго творчества въ Сѣверо-Западномъ краѣ.pdf/269

З пляцоўкі Вікікрыніцы
Гэта старонка не была вычытаная

CXXXVII.

(Гродненской г., Кобринскаго у.,)

Сталы думы думаты,
Кого въ рекруты браты,
Кого въ рекруты браты —
А всі бідны сыроты.
Дала мэнэ сестра знаты:
— Утыкай, утыкай, родный братэ!
Утыкавъ я черезъ плутъ[1],
А за много гонывъ вуйтъ;
Утыкавъ же я въ стодолу[2],
Сотныкъ зъ вуйтомъ за мною.
Утыкавъ я, ледво[3] втюкъ[4],
Прикрывъ мэнэ жита снупъ.
А воны снупъ поднялы,
И тамъ мэнэ злапалы[5].
Привэли мэнэ до двора:
— Бувай, матко, здорова!
Привэли мэнэ до сэла:
— Бувай здорова, кохана!
Ставъ до міры — ны доставъ,
Но панъ въ рекруты отдавъ.

(Записалъ Иванъ Котовичъ.)


  1. частоколъ, изгородь.
  2. гумно, овинъ.
  3. едва.
  4. утекъ, ушелъ.
  5. поймали.