Гэта старонка не была вычытаная
Чого же ты ходышь засмучоная?
Чи я тэбэ бывъ[1], чи маты моя?
— Ой то такая натура моя.
— Щобъ я бувъ знавъ,
Тэбэ бы ны бравъ;
Бувъ бы свои чорныи очи
Хусткой[2] протэравъ.
Ой ны такъ хусткою, якъ лиліею.
Скаравъ мэнэ ясный Боже жункою лынивою
И лынывою и дремливою,
Ще до того несчастливою.
|}
(Записалъ ученикъ Новицкій.)